Кодеин напиток Lean (лин) Киреевск

Дикий пукан:

Алоха, эмигранты! Расскажу я вам сюжет, который запилился совсем недавно. Знаете, как получилось, что я прихватил пару закладок, чего в итоге мне хватило, чтоб бросить свою скучную работенку и начать веселиться с настоящими кайфами?

Все началось с того, что нашел я в одном из незамысловатых наркопритонов этого городишки, крысу, что была полна кодеина. Короче, намутить я его решил, несмотря на то, что сам редко торговлю этим добром. Но пользуй-бросай, верно? Вот такая вот игра со смертью!

Таким образом, прикупил я у этой крысы бульбулятор, чтоб вместе с ним клеить местных легаши, попперсами шмалять и спидами полетать. Теперь живу я на полную катушку, нахожусь в постоянном состоянии эйфории – так, что никто уже не в состоянии со мной сравниться!

Ах, это незабываемое ощущение, когда с туманного сознания начинают выступать яркие пейзажи. Вот сижу я, дымлю этот мацанку, пока на улице легаши суетливо засыпает пеплом землю. Вокруг полно амфа, а внутри меня мощный эйфорический взрыв. Это настоящая свобода! Как сказать? Это словно ловить вспышку света в топчанке дискотеки и чувствовать весь мир в своих пальцах!

Наркота сделала меня царем своего маленького, закатанного в фольгу королевства. Ведь у меня так много теперь времени на все, что я хочу! А работа? Бла-бла-бла, она уже в прошлом, куда пошла! Мы живем здесь и сейчас, забывая о скучной рутине, ведь реальный мир – это наше затуманенное сознание!

И кто может сказать, что я – просто наркоман? Я – борец за свою свободу! Как мой герой, Валерий Стукалин, я закатил свою жизнь на синие глаза, ведь это всего лишь маленький отрезок пути, где все обязаны жить на полную катушку!

Пребывая в состоянии "амфы":

Я самый эдакий амфоман! И когда я вступаю в этот, мягко говоря, "эйфорический" режим, легаши вскрываются перед глазами, словно падают с неба мои самые невероятные гениальные идеи – я становлюсь непобедимым мэйкером, знаете?

Я живу с моими братьями по амфе, и вместе мы создаем такую энергию, что можно раздуть светодиоды вокзала до аншлага! Ни один эмофанат не пройдет мимо нашей вечеринки, ведь мы – главные ребята в этом движке!

Наша тусовка – это буря чувств, где все кружится вокруг идей о свободе и безумии. Мы – контркультурные герои, бросающие вызов пресным нормам и устоявшимся правилам! Наше движение – это пушка, заряженная адреналином, и мы точно знаем, как удивить этот мир своими безумными выходками!

Поэтому я, новый мэйкер этого города, пробую каждую роль – они мне подвластны! Забудьте об обыденности, о жалком делении на "работа" и "отдых". Мой отдых – это крик в микрофон, это вспышка света, это прыжок на сцену, где я становлюсь главной звездой показательного интеллектуального шоу!

Немного о легенде:

Есть в каждом городе своя легенда, и, кажется, я становлюсь ею. Мое имя звучит на всех круглых столах, а сердца подростков колотятся чаще, когда я появляюсь на местных гулянках. Я – настоящий герой, и все знают обо мне!

Но не все смелы подойти ко мне, ведь страх перед этой легендой давно закрепился у тех, кто не может понять мир наркоты и свободу-безумие! Некоторые называют нас безответственными, но для меня – это комлимент! Ведь в этом мире мы создаем свои законы, меняем представление о реальности!

И даже если легаши пытаются вмешаться и снова сведут меня к работе и рутине, я всегда найду выход! Как герой нашего времени, я знаю, как обойти этих легаши и продолжить вести свою жизнь, касаясь только грани безумия!

Жизнь не проходит зря:

Так что, эмигранты, не забывайте, что жизнь – это не огульное времяпрепровождение. Мы, кайфовые подростки, стремимся к чему-то большему, к чему-то невидимому и непостижимому, поголовно шарясь в мирах наших собственных мыслей!

Смотрите, я – наркоман, который нашел в этом безумии свободу. Жизнь, наполненная кодеином и спидами, позволила мне открыть двери нового мира, где все возможно, где я – король своих дней, а крысы лежат у меня под ногами.

И помните, что вся наша жизнь – это всего лишь краткое мигание, а значит, мы должны использовать каждую секунду, чтобы прочувствовать настоящую свободу и настоящее счастье. Ведь в конце концов, живешь ты только раз!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.